«В єдності наша сила». Як Харківщина справляється з російським вторгненням

2 місяців тому нараз 39

11-й день Україна чинить спротив широкомасштабній військовій агресії Росії. РФ не полишає спроб захопити великі обласні центри. Одним із ключових для Росії залишається харківський напрямок. Першого березня російська крилата ракета влучила у Харківську обласну державну адміністрацію, в результаті чого загинуло щонайменше 11 людей. Також російські снаряди поцілили у навчальний корпус Харківського національного університету Каразіна та в інші житлові та офісні будівлі поруч із будівлею обладміністрації. Усього, за даними Нацполіції, станом на вечір 5 березня від артобстрілів на Харківщині загинули 194 людей, серед яких – 126 цивільні.

Російська авіація продовжує атакувати як Харків, так і його околиці. 5 березня Сухопутні війська Збройних сил України заявили про перехід у контрнаступ. «Це стало можливим через відсутність підготовлених резервів росіян, деморалізацію окупаційних військ та не в останню чергу через відхід підрозділів так званих «ЛДНР», −

повідомили в ЗСУ.

За словами голови Харківської облдержадміністрації Олега Синєгубова, зайняти Харків російським військам не вдається, утім вони частково просунулися в інші міста регіону, в деяких навіть розгорнули окупаційні адміністрації та організували російський зв’язок – зокрема, у Вовчанську. В деяких містах, зокрема, Чугуєві, досі тривають бої, а інші міста, такі як Ізюм, негайно потребують гуманітарної допомоги. Але мешканці Харківщини часто самотужки і з допомогою місцевих громадських та волонтерських організацій організовують доставку продуктів та ліків.

«Чому харківський напрямок важливий для Росії? Умовно, якщо їм не вдасться захопити Київ, а вдасться Харків, то тут буде столиця «звільненої» України. Тому я думаю Харків принциповий для них. Тобто, Київ – план максимум, Харків – мінімум», – зазначає заступник голови Харківської облдержадміністрації Роман Семенуха.

Як на Харківщині вирішують гуманітарні проблеми? До якої тактики вдаються російські військові?

Радіо Свобода продовжує цикл розповідей про ситуацію на місцях у різних регіонах України з початком повномасштабного вторгнення Росії та про спротив, який чинять українські воїни та місцеві мешканці.

«Наші військові тримають оборону надійно»

«Вранці 6 березня сили протиповітряної оборони Харкова знищили черговий бойовий літак військово-повітряних сил російської федерації – штурмовик Су-25. – повідомив голова Харківської облдержадміністрації Олег Синєгубов. – Збройні сили Росії спрямовують на Харків значну частину власного повітряного флоту. (...) Наші сили ППО Харкова потужно вступають у бій, навіть якщо сили противника переважають».

«Наші військові тримають оборону надійно» – додає у розмові з журналістом Радіо Свобода його заступник Роман Семенуха. – Тому ми намагаємося вирішувати гуманітарні питання. Зараз (станом на 6 березня – ред.) дуже потрібні товари першої необхідності», – каже він.

Гуманітарна допомога надходить до Харкова з різних регіонів України і у великій кількості, стверджує Семенуха. Питання – у логістиці з доставкою в регіони.

Харківський обласний логістичний центр приймає гуманітарну допомогу

Харківський обласний логістичний центр приймає гуманітарну допомогу

«Дуже потрібні фури, великі вантажівки. Також потрібні вантажники, щоб розвантажувати допомогу. Самоскиди з піском, бетон. А ще – нам потрібен бізнес, який не боїться відкриватися і працювати», – каже Семенуха.

Чиновник розповів Радіо Свобода про міста та селища Харківщини, які зараз найбільше потребують цієї допомоги.

Ізюм

Російська війська обстрілюють місто Ізюм кілька діб поспіль.

«Я б**ть не можу цього передати. Вони просто стирають його. Це повний абсурд. Я кажу таку фразу, що Путін перевершив Сталіна. Сталін на таке не пішов. Ізюм – це неймовірно красиве місто, там є купа пам’яток історії, це місто старше за Харків. Там складна ситуація», – розповідає заступник голови Харківської ОДА Роман Семенуха.

Ізюм – це місто на Харківщині, де є залізничний вокзал і через яке пролягають автомобільні дороги.

Третього березня місцева влада повідомляла, що Ізюм бомблять кожні півтори години. І публікувала фото і відео наслідків роботи російської артилерії та авіації.

Ізюм, 6 березня, фотографії з фейсбук-сторінки Міністерства оборони України​

Ізюм, 6 березня, фотографії з фейсбук-сторінки Міністерства оборони України​

Через це в місті почалися гуманітарні проблеми.

«Не вистачає харчування та медикаментів, пару днів протримаємося, а далі вже буде критично. Світло та вода є не всюди, особливо в приватних будинках, близько п’яти тисяч людей залишаються без електрики. Газу взагалі немає, влучили в газогін. Також немає палива. Грошей у банкоматах також. Поки місто не відрізане, люди масово їдуть в Харків. Деякі бояться, не хочуть їхати, щоб не потрапити під обстріли», – розповів Ізюмський міський голова Валерій Марченко журналісту Радіо Свобода 5 березня.

Ізюм, 6 березня, фотографії з фейсбук-сторінки Міністерства оборони України​

Ізюм, 6 березня, фотографії з фейсбук-сторінки Міністерства оборони України​

Пізніше того ж дня заступник голови Володимир Мацокін

повідомив

, що поступово ситуація в місті почала покращуватися.

«Світло відновлюємо. Вода, зв’язок є. Є зв’язок «Укртелекому», у кого він зберігся. – написав Мацокін у фейсбуці ввечері 5 березня. – Над газом, його відновленням працюємо. Є інтернет «Укртелекому». На хлібзавод дали світло».

Ізюм, 6 березня, фотографії з фейсбук-сторінки Міністерства оборони України​

Ізюм, 6 березня, фотографії з фейсбук-сторінки Міністерства оборони України​

Окремо деякі мешканці скаржилися на брак інформації від місцевої влади. «Де карта та адреси укриттів, немає в жодному каналі офіційних комунікацій. Чому жителі мають ховатися у власних підвалах, що зроблено з офіційними укриттями? Чому на Ізюмраді на сайті остання новина про мобілізацію, а не про укриття?» –

запитувала

користувачка Facebook під іменем Alina Prilik.

Міська влада звертає увагу, що перелік з адресами бомбосховищ був

вказаний

на фейсбук-сторінці заступника Ізюмського міського голови Володимира Мацокіна 24 лютого. Пізніше

додалися

ще дві адреси, де можуть укритися від російських обстрілів мешканці міста.

Чугуїв

Фотографію жінки з закривавленим обличчям та перебинтованою головою німецький фотограф Вольфганг Шван зробив у Чугуєві 24 лютого – у перший день повномасштабного військового вторгнення РФ в Україну. Цей кадр облетів весь світ та став першим доказом ударів російських ракет по цивільному населенню.

Тоді в результаті обстрілу житлового будинку в Чугуєві загинула дитина, десятки людей були поранені.

«Чугуїв залишається принциповим напрямком для російських військ – там розташовані наші військові частини і це останнє місто перед в'їздом до Харкова», – каже заступник голови Харківської ОДА Роман Семенуха.

Обстріли Чугуєва не припиняються, що серйозно позначається на гуманітарній ситуації в місті, розповідає голова міста Галина Мінаєва.

«З першого дня у нас пошкодили аеродром. І один снаряд упав між житловими будинками, тому на житлових будинках зараз немає скла, повибивало двері і сьогодні люди там проживати не можуть. Людям ми надали можливість переїхати, вони вирішили жити у своїх рідних та знайомих. Хто не мав такої можливості – вони в нас розмістилися в одній зі шкіл», – розповідає Мінаєва.

Автовокзал Чугуїв

Автовокзал Чугуїв

«Хочу сказати, що ця ситуація яка трапилася в нашому місці, вона якось об’єднала всіх – готуємо їжу, возимо продукти харчування, забезпечуємо тих людей, які перебувають в зоні укриття, намагаємося якось діточок підтримувати», – каже голова.

Мінаєва розповіла, що у сховищах діти почали хворіти. Тому зараз, за її словами, місто потребує ліків, а також дитячого харчування.

«Сховище, де вони перебувають, відвідують лікарі, дивляться за станом дітей, дають рекомендації, але є проблема з ліками. Ліки закінчуються. Ми намагаємося отримувати з Харкова, дай боже, щоб це вийшло. Ліки у нас були доставлені вчора (4 березня – ред.), трошки в нашу лікарню, ну а там далі працюємо, – повідомила вона. – У нас є діти, важкі, ми намагаємося їх покласти до лікарні».

З її слів, через постійні обстріли немає гарантії безпеки людей, якщо вони намагаються виїхати до Харкова.

Галина Мінаєва також розповіла, що в Чугуєві є перебої зі світлом та теплом.

«34 будинки залишаються, на жаль, без тепла. Сьогодні (6 березня – ред.) будемо намагатися запустити котельню», – каже Мінаєва.

І додала: «Газ, слава богу є, а там, де немає електрики, вона пропадає, у нас виїжджають комунальники, ремонтують. Вони сприяють, щоб надавалися послуги – це наші герої на сьогоднішній день, як і наші лікарі, як і всі. В єдності наша сила, надіюся так і буде».

Вовчанськ

Це місто розташоване за 13 кілометрів від українсько-російського кордону. Тут діє залізничний пункт контролю Вовчанськ-Нежеголь.

Як розповідають місцеві, російський триколор у Вовчанську з’явився 24 лютого – у перший день російського військового вторгнення.


Того ж дня, за її словами, в місто заїхали танки.

«Окупанти зайняли поліцейський відділок, звідти слідкують за містом, роз’їжджають на поліцейських автомобілях. А танки їхні кудись поїхали. Їхній контингент – близько 100 чоловік. Приходять в магазини, розраховуються рублями – і їх приймають», – розповіла Радіо Свобода мешканка Олена.

«При тому, що у Вовчанську немає ніяких важливих військових та інфраструктурних об’єктів», – зазначила інша мешканка, яка з міркувань безпеки попросила не називати її ім’я.

Міський голова Вовчанська Анатолій Степанець, зі слів жителів, відмовився від пропозиції про надходження гуманітарної допомоги від Росії. Хоча мешканці були помічені у черзі в поліцейський відділок – там роздавали продукти.

Вовчанськ, 3 березня 2022 року

Вовчанськ, 3 березня 2022 року

«Я знаю, що там ситуація дуже складна, але мер поводить себе пристойно. Він сказав, що з окупантами співпрацювати не буде, це я точно знаю з різних джерел. Він робить так, щоб життєдіяльність міста продовжувалася», – каже заступник голови Харківської ОДА Роман Семенуха.

Поспілкуватися зі Степанцем Радіо Свобода не вдалося, на телефонні дзвінки він не відповів. Останнє повідомлення на фейсбук-сторінці Вовчанської міської ради датоване 26 лютого.

Мешканці Вовчанська також розповіли, що окупанти почали налагоджувати російський мобільний зв’язок. На підтвердження показують смс-повідомлення від Vodafone про те, що їхні телефони «зареєстровані у роумінгу країни-агресора». У випадку, якщо користувач не перетинав кордон, український мобільний оператор пропонує користувачу змінити налаштування мережі.

Старий Салтів

Невеличке селище Старий Салтів розташоване у майже 80 кілометрах від Харкова. Розташоване на березі Печенізького водосховища на річці Сіверський Донець, яке ще називають «Салтівським морем».

Старий Салтів, 28 лютого 2022 року

Старий Салтів, 28 лютого 2022 року

«Знаю, що там наші підірвали міст. Це свідома дія ЗСУ, яку я просто не обговорюю, так зробили, значить так потребує воєнний час», – каже заступник голови ХОДА Роман Семенуха.

Радіо Свобода намагалось зв’язатись зі Старосалтівським селищним головою Едуардом Коноваловим, але він поки не відповів.

«Ми опинилися в ситуації, коли селище відрізано від Вовчанська. Село Шестакове, яке за нами ближче до Харкова, те ж зайняли росіяни і ми опинилися в середині», – розповідає Зоя Хабарова, голова місцевої громадської організації «Добрі дії».

Активісти, за її словами, взяли ініціативу в свої руки.

«Організували патруль, організували охорону від мародерства, нормальну роботу аптек, щоб по черзі було все. Сьогодні вирвалися до Харкова за хлібом. Люди радіють» – розповідає Зоя.

«Два дні світла не було. Але у нас електрики організувалися, зібралися, проїхалися, світло скрізь зробили. Вода є, газ і не пропадав, слава богу. По бензину в перші ж дні зв'язалися із заправками, взяли бензин під розпис і даємо тільки патрульним машинам, і машинам швидкої. Банкомати не працюють, але питання ми вирішуємо», – розповідає Хабарова.

«Єдине, чого нам реально не вистачає – інсулін, але тиждень маємо протриматися, – резюмує місцева активістка. – Ми дивимося на Харків, бачимо як він страждає. Напишіть, що ми не будемо здаватися. Салтів український, як був так і є. Ми точно переможемо!»

Переглянути джерело