Майбутнє без вугілля: як Україна виконуватиме обіцянку, яку дала в Глазго?

3 тижнів тому нараз 9

Україна пообіцяла відмовитися від використання вугілля в енергетиці – спільно з іще 40 країнами-учасницями кліматичного саміту в Глазго. Мета – зменшити викиди парникових газів в атмосферу і забруднення довкілля. Втім, домовленість про відмову від вугілля пролунала на тлі його дефіциту в Україні та стрибка цін на «чорне золото» у світі. Наскільки реалістичною є відмова України від вугілля в найближчі два десятиліття, і чим його можна замінити – з'ясовувало Радіо Свобода.

Україна – серед понад 40 країн, які дали обіцянку відмовитися від спалювання вугілля під час кліматичного саміту СОР26 у Глазго (Велика Британія). Про це повідомляють The Guardian, BBC, а також це підтвердив британський уряд.

«Світ рухається у правильному напрямку. Він готовий попрощатися із вугіллям та привітати переваги майбутнього для довкілля та економіки, заснованої на чистій енергії» – заявив на кліматичному саміті міністр економіки та енергетики Великої Британії Квасі Квартенг.

Представники Мінекології України озвучували у Глазго ті кроки, які держава планує у сфері захисту довкілля. Серед них – і зменшення забруднення довкілля та «декарбонізація» економіки: ідеться про те, щоб не викидати у повітря вуглецевих сполук більше, ніж здатні вилучити з атмосфери природа і аграрний сектор країни. Понад дві третини викидів вуглецю припадають на спалювання викопного палива – передовсім вугілля, нафти і газу, такі дані наводить ООН.

Втім, в Мінекології повідомили Радіо Свобода, що ініціатива відмови від вугілля належить саме Міненерго, і порадили звернутися до цього відомства.

Пресслужба українського Міненерго підтвердила Радіо Свобода, що Україна зобов'язалася відмовитися від вугілля. Однак у відомстві наразі не відповіли, які етапи і конкретні кроки має зробити Україна як учасник цієї домовленості, пообіцявши дати детальний коментар найближчими днями.

Майбутнє без вугілля: про що домовилися, і що має робити Україна

Серед підписантів ініціативи 4 листопада про відмову від вугілля – понад 40 країн. Окрім Великої Британії, яка є одним з ініціатором цього кроку, до угоди долучилася низка країн ЄС, а також такі великі споживачі вугілля, як Канада, Польща, Південна Корея, Індонезія та В'єтнам. Є серед підписантів і Україна. Водночас найбільші гравці вугільного ринку – США, Китай та Австралія – не приєдналися до поетапної відмови від «чорного золота».

Про які терміни йдеться? Більші та заможніші країни готові припинити спалювати вугілля для енергетичних потреб у 2030-х роках, бідніші (серед них і Україна) – у 2040-х.

5 листопада, наступного ж дня після колективної заяви про відмову від вугілля, Верховна Рада ухвалила звернення до учасників кліматичного саміту в Глазго. У ньому парламентарі окреслили українські зобов'язання:

  • Оновити законодавство в частині управління відходами та зменшення викидів парникових газів.
  • Впровадити «зелену» трансформацію промисловості, скоротити споживання вугілля та іншого викопного палива.
  • Створити українську систему торгівлі квотами на викиди та Український кліматичний фонд.
  • Реформувати екологічний контроль.
  • Збільшити площі лісів, але й захистити степові екосистеми.
  • Зупинити деградацію земель, щоб збільшити поглинання парникових газів.

Крім того, своєю постановою парламент рекомендував уряду створити план реалізації цих кроків та окремо – Стратегію декарбонізації України, і провести розрахунки щодо зменшення викидів та інших зобов'язань, які держава взяла на себе.

Заступниця міністра захисту довкілля Ірина Ставчук презентувала ці плани України під час кліматичного саміту СОР26.


Головною новиною є згода України припинити використання вугілля в енергетиці в межах двох найближчих десятиліть. Але частина цих намірів – озвучувалась і раніше.

Зокрема, їх містить оновлений «Національно визначений внесок до Паризької кліматичної угоди», який Кабмін затвердив у липні цього року. В ньому Україна ставить за мету знизити викиди парникових газів до рівня 35% від викидів, які були у 1990 році, а до 2060 року – стати вуглецево-нейтральною країною: тобто поглинати вуглецю не менше, ніж викидати в атмосферу.

Вугілля в українській енергетиці: чи важко буде відмовитися

Парадокс у тому, що кліматичний саміт у Глазго, на якому країни-учасниці пообіцяли відмовитися від вугілля, відбувся на тлі подорожчання «чорного золота» на світових ринках і зростання попиту на нього. Що ж до України, то вона увійшла в опалювальний сезон з вугільними запасами на теплоелектростанціях, які є вчетверо меншими за необхідний рівень, погоджений урядом. Про причини «вугільної кризи» по-українськи Радіо Свобода розповідало напередодні.

Наразі 23 енергоблоки українських ТЕС зупинилися через відсутність вугілля на їхніх складах, свідчить оперативна інформація НЕК «Укренерго». ​

Вугілля є основою для теплової генерації, яка забезпечує понад третину потреб України в електроенергії. Причому йдеться саме про «маневрові» потужності – ті, які здатні швидко запускатися або зупинятися, покриваючи добові піки споживання електроенергії у державі. Якщо вугілля скінчилося, ТЕС можуть певний час працювати на газі або мазуті, але це в рази здорожчує вироблену електроенергію, особливо на тлі рекордних цін на блакитне паливо в Європі, попереджають експерти.

Україні не варто поспішати відмовлятися від вугілля – експертка

Отже, наскільки реалістичною є відмова України від вугілля до 2030-40-х років? І чим його можна замінити в українській енергетиці? Радіо Свобода зібрало думки експертів про це.

Частина з них вважає українські зобов'язання на саміті в Глазго скоріш політичним кроком, ніж реальним планом дій. І закликає не поспішати списувати вугілля з рахунків.

Про це, зокрема, говорить у коментарі Радіо Свобода експертка з енергетичних питань Ольга Кошарна.

Вона згадує про кілька чинників:

  • Альтернативні маневрові потужності, якими можна замінити вугільну генерацію – дуже дорогі, а Україна нині не є заможною країною.
  • Закриття та консервація вугільних шахт – це складний та дорогий процес.
  • Низка країн (США, Китай, Індія, Австралія) мають вугільні шахти й активно використовують цей ресурс, і тому не стали підписувати зобов'язань про відмову від нього.

Українські посадовці беруть завищені зобов'язання. Ми не зможемо їх виконати у заявлені терміни!

«Українські посадовці на таких міжнародних заходах, як кліматичний саміт у Глазго, беруть завищені зобов'язання. Враховуючи обмеженість водних ресурсів та бідність України – ми не зможемо їх виконати у заявлені терміни! Країни, які мають сучасні технології, які мають іншу структуру економіки, як у Західній Європі – вони можуть грати в ці ігри. Але – не ми. Екологи закликають нас «ставити амбітні цілі». Але давайте спустимося на землю! Нинішня амбітна ціль – пройти цю зиму з дефіцитом вугілля та з фактичною енергетичною блокадою з боку Росії», – закликає Ольга Кошарна.

Експертка наголошує, що вугілля – це той ресурс, видобуток якого Україна може нарощувати самостійно. І вона пропонує планувати поетапну відмову від цього енергоресурсу не раніше, ніж за 40 років.

Що ж до ступеню екологічності української енергетики, то Ольга Кошарна нагадує, що в Україні майже дві третини генерації не викидають парникових газів: це АЕС (понад половина потужності), велика гідроенергетика, сонячні та вітрові електростанції (близько 7%). Ці показники вже є досить непоганими, тож з тотальною відмовою від вугілля поспішати не варто, констатує експертка.

Понад третину електроенергії Україна отримує за рахунок спалювання вугілля. ТЕС на вугіллі вважаються одними з найбрудніших у світі

Понад третину електроенергії Україна отримує за рахунок спалювання вугілля. ТЕС на вугіллі вважаються одними з найбрудніших у світі

Для порівняння, частка вугілля у світовій енергетиці загалом – більша ніж в українській енергосистемі, й сягає 37%.

Енергетичні альтернативи і криза як «вікно можливостей»

Фахівці називають різні способи замінити вугільні ТЕС в українській енергетиці. Втім, всі вони є дорогими і потребують часу, технологій та інвестицій для їхньої розбудови:

  • Нові гідроакумуляційні станції, передовсім – у Карпатському регіоні. Вони працюватимуть за рахунок підйому води на велику висоту в нічні години, коли є надлишок потужності в енергосистемі, та вироблення за рахунок неї електроенергії у години пік.
  • Потужні акумуляторні системи накопичення електроенергії, які працюватимуть за тим же принципом, що й гідроакумуляція.
  • Часткове збереження теплової генерації, але переведення її на газ та біомасу.
  • Використання малих ядерних реакторів нового покоління.
  • Приєднання України до об'єднаної енергосистеми ЄС (ENTSO-E)

Голова «Бюро комплексного аналізу та прогнозів» Сергій Дяченко вказує на те, що зобов'язання України відмовитися від вугілля є передовсім політичною заявою, та що уряд не має чіткого плану для втілення цієї мети. Або ж, принаймні, цей план не обговорювали з експертним середовищем, уточнює експерт. Він визнає, що Україна має обмежені водні запаси, і тому звичайним розширенням гідроенергетики не зможе замінити маневрові блоки своїх ТЕС. Замістити їх великими потужностями на біомасі – теж непросто, додає експерт. Сергій Дяченко закликає уряд залучити фахівців і знаходити варіанти рішень.

Існують сучасні технолонії спалювання вугілля, як-от водо-вугільна суміш, синтез-газ, які дають екологічний ефект

«На мою думку, це загалом непогана справа. Але ж нині вже існують сучасні технології спалювання вугілля, як-от водо-вугільна суміш (CWS), синтез-газ тощо, які дають екологічний ефект, і спалювання вугілля за викидами мало відрізняється від спалювання газу. А відмова від вугілля – це ще й закриття шахт: серйозний і дорогий технологічний процес. Припускаю, що наші урядовці, роблячи заяви в Глазго, не надто думали про їхню реалізацію, – зауважує експерт. – Чи думали над тим, як компенсувати вугільну генерацію? В Україні ж це не просто виробник частини електроенергії, а й «баланс» енергосистеми», який маневрує та покриває періоди збільшення споживання електроенергії. Компенсація цих потужностей – дороге питання».

Крім того, аналітик нагадує, що потрібне перепрофілювання шахтарів та нові робочі місця для них – причому саме в тих районах, де закриватимуться шахти.

З точки зору інтересів громадян відмова від вугілля була б позитивом, з точки зору енергетичної стабільності – питань більше, ніж відповідей, наголошує Сергій Дяченко у розмові з Радіо Свобода.

Один з найбільш реалістичних варіантів поступової заміни вугілля – це зменшення енерговитрат в економіці, і паралельно – збільшення видобутку газу в Україні. Якщо вдасться вивільнити додаткові 5-10 мільярдів кубометрів блакитного палива на рік – то можна говорити про заміну вугілля газом у тепловій генерації, пропускає експерт.

Наразі Україна видобуває близько 20 мільярдів кубів газу на рік, ще приблизно 10 мільярдів – імпортує.

Також Дяченко бачить можливість побудови нових гідроакумуляційних станцій в гірських районах, які можуть додати в українську енергосистему ще півтора-два гігавати маневрових потужностей. Нинішня потужність української гідроенергетики – три гігавати, або близько 15% всього виробництва електроенергії в пікові години.

Вугільна генерація – це приблизно третина української енергетики: уряд зобов'язався відмовитися від неї, але за останні роки в Україні не будувалося нових потужних електростанцій на заміну їй, наголошує виконавчий директор асоціації «Енергоефективні міста України» Святослав Павлюк. Зелена енергетика, яка потужно розвивається в Україні, не здатна покривати піків споживання, як це роблять ТЕС, уточнює експерт.

«Озвучений напрямок – правильний, але немає розрахунку, як це будуть виконувати. Тож виглядає такий план нереалістично», – визнає експерт.

Святослав Павлюк додає, що нинішня вугільна криза в Україні, яка супроводжується ще й стрибком цін на газ та проблемами з імпортом електроенергії, може бути використана як «вікно можливостей» та як стимул для пошуку енергетичної альтернативи. Однак він закликає зважувати і технічно прораховувати всі способи заміни вугілля в енергетиці: від переведення частини енергоблоків на біомасу чи газ – до створення акумуляторних накопичувальний систем. Святослав Павлюк, так само, як й інші фахівці, вважає: всі альтернативні технології є досить дорогими.

Енергетики готові відмовлятися від вугілля, але є умови

Що думають про відмову від вугілля самі представники вугільної генерації? Радіо Свобода спитало про це у власника більшості українських ТЕС, компанії ДТЕК Ріната Ахметова.

Генеральний директор компанії ДТЕК Максим Тімченко в інтерв'ю Радіо Свобода підтвердив, що його компанія, яка володіє більшістю вугільних ТЕС в Україні та найбільшими шахтами, планує скорочувати ці потужності. ДТЕК видобуває 19 мільйонів тонн енергетичного вугілля на рік, і до 2030 року планує скоротити цей показник до 12 мільйонів тонн.

В Європейському союзі вже півтора десятиліття діє система «торгівлі викидами» ETC, а також ЄС готується запроваджувати «вуглецеве мито» на продукцію, яку він купує. Додатковий платіж залежить від того, скільки викидів було під час виробництва конкретного товару. Запровадження цих правил визначатиме динаміку зменшення викидів в Україні, пояснює Максим Тімченко.

«За зобов’язаннями України в Угоді про асоціацію з ЄС, ми повинні були впровадити систему торгівлі викидами в Україні два роки тому, але, на жаль, ми затримуємось. Позиція Європейського союзу для країн, які є в асоціації з ЄС, полягає в тому, що або у вас є належне функціонування системи торгівлі викидами, або ми встановлюємо механізм вуглецевого мита. Звісно, ми віддаємо перевагу першому варіанту, щоб, додаткові платежі за викиди реінвестувати в Україну. Я думаю, що це й позиція українського уряду, тож система торгівлі викидами ETS буде запущена», – припускає очільник ДТЕК.

Крім імплементації європейських енергетичних норм, він бачить й інші чинники, які впливатимуть на зменшення використання вугілля.

«Україна перебуває в процесі синхронізації з європейською енергосистемою. Тож це вплине на наше рішення, скільки (вугільних) потужностей потрібно буде вивести з експлуатації, а скільки залишити. Особливо це стосується наших електростанцій на кордоні України. Отже, синхронізація і запровадження європейських правил - перший чинник. Другий – попит на електроенергію. Третій – зростання частки відновлюваних джерел енергії», – пояснює Тімченко.

Від того, чи порозуміються інвестори з урядом у суперечках щодо «зеленого тарифу» залежатиме, чи будуватимуть вони нові сонячні та вітрові електростанції, а від цього, своєю чергою, залежатиме поетапне виведення з експлуатації енергоблоків ТЕС, припускає очільник ДТЕК.

Тим часом, за його словами, компанія вже планує побудову в Україні першої акумуляторної системи накопичення електроенергії спільно з компанією Honeywell (США), а також цікавиться технологіями побудови малих ядерних реакторів нового типу.

Між тим, цієї осені українські теплові електростанції, як приватної ДТЕК, так і державної компанії «Центренерго», потерпають від дефіциту вугілля, якого на складах ТЕС у рази менше, ніж має бути на початку опалювального сезону.

Експерти та окремі українські політики в коментарях Радіо Свобода стверджують, що це стало наслідком як високих світових цін на енергоносії та занижених оптових цін на електроенергію (які були до серпня), так і дій самих компаній теплогенерації, які не подбали про запаси вугілля на нинішню зиму.

«Вугільні» цифри: скільки має Україна та скільки їй треба?

Загальний видобуток вугілля в Україні – 28,8 млн тонн на рік, і цей показник поступово скорочується, такі дані наводить Укрстат.

Енергетичного вугілля газової групи видобувають 21,8 млн тонн на рік.

Доступу до власного вугілля антрацитової групи Україна не має: всі шахти і родовища – на окупованій частині Донбасу. Відтак Україна імпортує антрацит.

Основну масу газового вугілля, понад 18 мільйонів тонн на рік, видобувають шахти компанії ДТЕК.

Втім, в рамках політики декарбонізації компанія планує до 2030 року зменшити цей показник до 12 мільйонів тонн.

Українським ТЕС в листопаді-березні потрібно близько 17 млн тонн вугілля.

Можливо видобути в Україні за цей період –11 млн тонн.