Правозахисники закликають не ухвалювати новий закон про СБУ: загроза демократії

3 тижнів тому нараз 13

(Рубрика «Точка зору»)

У сесійний тиждень 15-19 листопада планується ухвалити в другому читанні та в цілому законопроєкт №3196-д, в якому вводяться зміни до 32-х законів та нова редакція закону про СБУ. Редакція для другого читання з’явилася на сайті Верховної Ради 18 жовтня.

Думки щодо цього законопроєкту розділилися.

Відкинути законопроєкт №3196-д як неприйнятний і готувати новий, кращий проєкт – означає залишити на невизначений термін стару нереформовану спецслужбу, безконтрольну та безкарну, з повноваженнями розслідувати злочини, які вона вважає «своїми», з використанням цих повноважень для власної користі та багатьма іншими радянськими рудиментами. І держава, і більша частина суспільства вже явно не хочуть з цим погоджуватися, не пристаючи цього разу на сумнозвісне «хоч гірше, та інше», а тому штучно переконуючи себе, що нова версія таки краща.

Західні експерти з Європейського Союзу, США, офісу зв’язків НАТО також в основному відстоюють цей погляд, хоча їхні зауваження до проєкту не були враховані в повному обсязі:

  • немає достатніх гарантій прав людини,
  • контроль за діяльністю спецслужби слабкий,
  • не продумана чітко й ясно передача правоохоронних повноважень іншим органам розслідування та інше.

Проте вони вважають, що це можна буде зробити пізніше: ухвалити окремі закони про передачу повноважень, про контроль тощо. Українські ж правозахисники у більшості своїй вважають, що у такому вигляді законопроєкт точно не можна ухвалювати. Їх підтримує в такій оцінці Моніторингова місія Верховного Комісара ООН з прав людини в Україні.

Які ж причини цієї негативної оцінки?

Безконтрольний монстр із безмежними повноваженнями

Найбільш важливим на мою думку, є значне розширення повноважень СБУ, здійснення яких призводить до порушень прав людини.

Зокрема,

  • законопроєкт наділяє СБУ повноваженнями щодо тимчасового обмеження доступу до веб-сайтів без встановлення належної процедури та чітких підстав та строків такого обмеження;
  • всупереч Конституції надає СБУ необмежений доступ до конфіденційної інформації про особу;
  • надає СБУ фактично безконтрольний доступ до електронних комунікацій.

Контррозвідка, яка виведена з-під дії Закону про оперативно-розшукову діяльність з його хоч якимось гарантіями проти зловживань, отримує додаткові нечувані повноваження, якими користується на свій розсуд. Оскаржити її дії в суді фактично неможливо, зокрема, внаслідок таємного характеру контррозвідувальних заходів.

СБУ стає правоохоронним органом із найбільшими в країні повноваженнями

Підстави для таких заходів просто безмежні, хоча частина з них здійснюються за рішенням суду. Проте суд має надати дозвіл на проведення контррозвідувальних заходів «невідкладно, але не пізніше шести годин» з моменту отримання клопотання. При цьому відмовити у наданні дозволу суддя може тільки у разі порушення територіальної підсудності.

Я думаю, що в жодній спецслужбі у демократичній країні такі дії без чіткого визначення ситуацій, коли вони можуть бути застосовані, та контролю за ними просто неможливі.

СБУ – все, суспільству – нічого

При цьому нові контррозвідувальні підрозділи, які будуть здійснювати контррозвідувальне забезпечення економічного потенціалу та боротьби з організованою злочинністю, повною мірою переберуть на себе діяльність управлінь СБУ, що ліквідуються – із розслідування корупційних та економічних злочинів. Відмовитися від контролю за економікою СБУ категорично не хоче.

Автори законопроєкту фактично розуміють контррозвідку як те ж саме розслідування злочинів й переслідування злочинців і попри всі декларації створюють нову СБУ як могутній правоохоронний орган.

Цей висновок підтверджують й норми законопроєкту, за якими СБУ стає правоохоронним органом із найбільшими в країні повноваженнями щодо застосування примусу і сили.

Така практика дуже нагадує діяльність КДБ СРСР

Проєктом передбачена можливість відрядження співробітника СБУ в інші державні органи, до установ та організацій незалежно від форм власності для роботи під прикриттям. Така практика дуже нагадує діяльність КДБ СРСР за радянських часів з його всеохопним контролем всього, що рухається.

СБУ також може безоплатно протягом п’яти робочих днів «отримувати у встановленому порядку інформацію від правоохоронних та інших державних органів, військових формувань, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій» незалежно від форми власності. При цьому предмет інформації не визначається. Що це як не засіб тиску на інші державні органи, на бізнес?

А ось отримати інформацію про діяльність СБУ доволі важко: окремі відомості (які саме – невизначено), здобуті або створені у ході оперативно-службової діяльності СБУ (тобто, фактично всі відомості) оприлюднюються через ЗМІ або в інший спосіб за рішенням Голови СБУ та у встановленому актами СБУ порядку і обсягах. Така «поінформованість» може створити лише ілюзію контролю за діяльністю СБУ.

Така асиметрія (СБУ – все, суспільству – нічого) взагалі характерна для законопроєкту №3196-д. Наприклад,

  • СБУ бере участь у заходах державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання, але діяльність самої СБУ в цій сфері не буде контролюватися.
  • СБУ зможе використовувати інформацію, відомості або інші персональні дані про особу, що містяться в Єдиному державному демографічному реєстрі, при цьому законопроєкт забороняє надавати особі інформацію про те, кому передаються її персональні дані.
  • Проте інформація про доходи співробітників СБУ є закритою, навіть щодо вищого керівництва Служби, що неприпустимо за міжнародними стандартами. Так само закритою є інформація про витрати СБУ, яка є таємною, що унеможливлює фінансовий контроль за діяльністю СБУ.

Звідки недовіра до СБУ?

Мені можуть заперечити, мовляв, ваша аргументація базується на цілковитій недовірі до СБУ і впевненості, що вона буде використовувати свої повноваження не за призначенням і порушувати права людини.

Я відповім: так, це правда.

Моя презумпція недовіри до СБУ випливає з того факту, що вона залишається спадкоємцем радянського КДБ.

Я вважаю, що СБУ була найбільшим порушником прав людини серед усіх державних органів останні сім років.

Є численні факти про:

  • незаконні затримання,
  • катування,
  • насильницькі зникнення,
  • тримання затриманих під вартою у таємних місцях
  • «кошмарення» бізнесу,
  • «кришування» контрабанди,
  • корупційних оборудок.

І тому законопроєкт про СБУ має містити надійні гарантії проти зловживань та сильні механізми контролю за діяльністю СБУ. Що, на жаль не відбулося.

Висновок: принципово неприйнятний

Законопроєкт №3196-д у редакції для другого читання:

  • концентрує надмірну неконтрольовану владу в руках Служби безпеки України.
  • вкрай нечітко та неконкретно сформульовані визначення деяких основних понять залишають великий простір для зловживань.
  • СБУ попри декларації про відмову від досудового розслідування насправді перетворюється у могутній правоохоронний орган зі значно більшими повноваженнями, ніж інші органи безпеки, який отримує важелі для контролю діяльності усіх інших державних органів.
  • Багато повноважень, які пропонують надати СБУ, дублюють повноваження інших державних органів, створюючи конкуренцію органів безпеки.
  • Водночас сама СБУ залишається безконтрольною та безкарною.
  • Повноваження СБУ грубо порушують права людини, зокрема, право на свободу та особисту недоторканність, право на приватність, право власності та інші.

Загалом перелік вад законопроєкту можна продовжувати довго. Вони є настільки значними за обсягом, що виправити їх не вбачається можливим.

На наш погляд, законопроєкт 3196-д неприйнятний на парадигмальному рівні, його треба «поховати» і готувати новий проєкт.

Євген Захаров – директор Харківської правозахисної групи

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода