Причини і наслідки війни Росії проти України: що буде далі?  

2 місяців тому нараз 54

(Рубрика «Точка зору»)

Про цю війну ще буде написано багато досліджень.

Необхідно зрозуміти, як сталося так, що у глобалізованому світі XXI століття, коли пам’ять про дві криваві світові війни ще жива, стала можливою агресія небачених із 1939 року масштабів. Аналогії із нацистською Німеччиною майже столітньої давності не дають відповіді на питання про її причини, хоча деякі асоціації щодо наслідків вже проглядаються.

Жителі нищеного російськими військами міста Ірпінь, намагаються пішки евакуюватися під обстрілами, перетинаючи річку по уламках підірваного моста. Україна, за 20 кілометрів від Києва. 5 березня 2022 року

Жителі нищеного російськими військами міста Ірпінь, намагаються пішки евакуюватися під обстрілами, перетинаючи річку по уламках підірваного моста. Україна, за 20 кілометрів від Києва. 5 березня 2022 року

Ця війна – перша в історії людства, яка відбувається за часів існування соціальних мереж, мобільних телефонів, з яких можна керувати супутниками, самих супутників, з яких видно все на землі, атомних електростанцій, бойових дронів та інших технологічних складових сучасної цивілізації.

Це зовсім інша війна, ніж було будь-коли, і вже перші десять днів агресії дуже промовисто говорять про те, що чекатиме цих та майбутніх агресорів, якщо вони все ж таки з’являться після неминучої поразки Росії.

Які причини агресії?

Можна називати багато політичних, психологічних і технічних причин цієї війни. Але здається, що в самій їх суті лежить те, що двадцять два роки назад Росія намертво застрягла в минулому.

У той час, як світ пішов уперед, навіть не зважаючи на криваві теракти і локальні конфлікти на основі релігійної чи етнічної ненависті, Росія пішла назад.

Чеченські війни мали б стати для світу «першим дзвіночком» стосовно того, як вирішуються політичні питання у країні, де при владі «маніяк від КДБ».

У Європі й досі існує чимало сепаратистських рухів, але ще нікому не приходило в голову вирішувати подібні питання «килимовими» бомбардуваннями, як у Грозному.

Центр Грозного після російського бомбардування. Чечня. 4 січня 1995 року

Центр Грозного після російського бомбардування. Чечня. 4 січня 1995 року

Світ вже тобі б мав зробити висновки, але не зробив.

Більше того, рік за роком розрив між ментальністю творення світу майбутнього і нескінченими «безсмертними полками» минулого ставали все очевиднішими.

Історію треба пам’ятати, але не переписувати.

Статті «істориків» із Луб'янки (будівля органів державної безпеки РРФСР та ФСБ РФ – ред.) здавалися дивними, аж поки не з’ясувалося, що так будувалися ідеологічні підвалини війни 2014 року і її нинішньої фази загострення, яка стала одним гігантським злочином проти людства.

Невипадково Путін, пояснюючи агресію, використав наратив про начебто створення України Леніним. Неспроможний бачити і наближувати майбутнє, він вирішив не дати зробити цього й іншим.

Але саме ця неспроможність і призвела до прямо протилежного результату. Буквально на очах і протягом декількох днів Росія не тільки понесла небачені втрати у людській силі і техніці, але позбавилась і сотень мільярдів, якщо не трильйонів доларів інвестицій, щонайменших можливостей для технологічного розвитку, стала політичним і економічним ізгоєм, стрімко перетворюючись на гігантську Північну Корею.

Саме КНДР приходить у голову, коли шукаєш інший приклад країни, що застрягла у минулому. Навіть Китайська комуністична партія потурбувалася про оновлення своїх базових концепцій «у нову епоху», як і В’єтнам, який побудував досить динамічне суспільство при формальній належності до «комуністичного» табору.

Росія стала ізгоєм. І кожен день поглиблює прірву, яку «силовики» викопали для своєї країни.

Декілька років тому назад один із російських ідеологів сформулював тезу, розвиток якої ми спостерігаємо сьогодні під Бучею та Ірпенем – світ, який не визнає «величі» Росії, не має існувати.

Буча біля Києва. Війна Росії проти України. 1 березня 2022 року

Буча біля Києва. Війна Росії проти України. 1 березня 2022 року

Нині світ нівелював цю «велич» до рівня кредитних рейтингів, які професійною мовою називаються СССР, тільки з англійськими «с» і «р». Кращого співпадіння неможливо уявити. Саме так – back to USSR.

Що ж буде далі?

Україна обов’язково переможе. Будуть створені міжнародні фонди по реконструкції зруйнованої інфраструктури, відбудеться тектонічний зсув у сприйнятті нашої країни в світі.

Ми вже відчуваємо неймовірну підтримку, здобуту нашою армією і нескореним народом.

Якщо і після війни збережемо той самий дух і єдність – Україна стане іншою. У контексті здійснення політичних і економічних реформ багато говорилося про те, що ми маємо чи не останній шанс зробити стрибок у новий технологічний устрій, але ж ніхто не уявляв, що цей шанс прийде у вигляді війни з Мордором (Росією – ред.).

Після бомбардувань Харкова і героїчної оборони Маріуполя неможливо уявити повернення до дискусій навколо корупційної судової системи, олігархічної моделі політичного життя, податкової системи, що душить малий бізнес, але надає пролобійовані через валізи з грошима переваги окремим особам чи компаніям.

Центр Харкова після бомбардування російськими військами. 2 березня 2022 року

Центр Харкова після бомбардування російськими військами. 2 березня 2022 року

Неминуче повне і радикальне перевантаження, нова Конституція і нові закони про Уряд і політичні партії, справедливий Податковий кодекс, максимальна свобода підприємництва і повернута до людей соціальна система. Все це можна зробити протягом місяців.

А от Росії прийдеться за все заплатити – і політичним покаянням, і виплатою репарацій. Скоріше за все, вона перестане існувати у нинішніх кордонах.

Як ця війна вплине на світ?

Що стосується глобального світу – то і він стане іншим, і на Заході, і на Сході.

Унеможливити майбутні війни може лише зміна парадигми капіталізму, коли не чистий прибуток є головною ціллю, а збалансований розвиток, що ґрунтується на справедливому розподілі суспільних благ, обмеженому споживанні ресурсів, повазі до оточуючого середовища і охороні довкілля.

Все це буде можливим лише коли світ зуміє нівелювати агресора із ядерною зброєю, який прямо оголошує свої наміри повернути світ у реалії щонайменше 1997 року.

І Україна у важкій кривавій війні стає ключовим фактором творення світлого майбутнього людства. Майбутнього без воєн.

Україні важливо з честю довести почату справу до кінця.

Сергій Корсунський – Надзвичайний і Повноважний Посол України в Японії

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Переглянути джерело