НАТО: Мадридська мобілізація

1 місяць тому нараз 31

Дотепер путінська росія була відкритим ворогом для України, після Мадридського саміту – для всього Північноатлантичного альянсу

Як жартують колеги-журналісти, кожен саміт НАТО є історичним. І це чиста правда, і не лише тому що фраза про «історичність» є в тексті практично кожної офіційної промови на такого роду заходах. Зустріч глав держав та урядів країн-союзниць, що відбулася цього року в Мадриді, стала історичною, тому що відбулася у нових історичних обставинах, і, власне, визначила хід світової історії на наступні десятиліття.

НАТО Й УКРАЇНА

Ситуація, що склалася в нашій країні та світі в результаті неспровокованого російського вторгнення в Україну, була лейтмотивом практично кожної дискусії в ході саміту. Ця російська агресія, за визначенням генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга, стала причиною найгострішої безпекової кризи в Європі з часів Другої Світової війни.

Зустріч лідерів країн НАТО відбувалася на фоні російських ракетних обстрілів мирних українських міст. Кременчук, Дніпро, Одеська область… Ці трагедії, як і сотні й тисячі попередніх, стали безпрецедентними для сучасної Європи. Звіряча жорстокість, з якою російські загарбники в Україні стирають із поверхні землі цілі міста, обстрілюють житлові будинки, школи, лікарні, торговельні центри, цілеспрямовано й цинічно вбивають цивільне населення, руйнують цивільну інфраструктуру та об’єкти життєзабезпечення,  створила дуже своєрідний емоційний фон для саміту НАТО.

Зовсім не випадково формальна частина зустрічі розпочалася із звернення Президента Володимира Зеленського до учасників Мадридського саміту. Промова українського лідера була полишена будь-якого пафосу. Він просто й переконливо повторив те, у що певний час не хотіли вірити лідери «Старої Європи», – війна прийшла не лише в Україну, вона повернулася на Європейський континент, і стала загрозою для всього світу. Всі незалежні країни, які колись входили до складу СРСР, включаючи не лише Грузію й Молдову, але країни Балтії, які є членами Альянсу, а також Польща, до якої кремлівське керівництво має давнішню та застарілу ненависть, опинилися у зоні ризику.

Але російський реваншизм, як переконливо доводив Президент Зеленський, спрямований не лише проти сусідів. Головною мішенню та воєнною ціллю для путіна та його режиму є вся система західної демократії, сама демократія та той «світовий порядок, що оснований на правилах», який десятиліттями забезпечував мир та сталий розвиток для всієї Європи.

Саме тому висновок лідерів країн-союзниць був однозначним, – НАТО і країни-союзниці надаватимуть Україні практичну і військову допомогу так довго, як це буде необхідним, щоб Україна не лише змогла вистояти під російською навалою, але й отримати перемогу у цій війні.

Мадридський саміт прийняв новий масштабний пакет допомоги для України, який складається з двох головних частин.

Перша передбачає постачання Україні негайної нелетальної та гуманітарної допомоги від НАТО, включаючи пальне, засоби захищеного зв’язку, предмети особистого захисту, медичне обладнання, засоби боротьби з дронами тощо. При цьому варто пам’ятати, що сучасне військове обладнання й боєприпаси, які конче необхідні Збройним Силам України просто зараз для стримування ворога, надходять від окремих країн-союзниць на двосторонній основі, а також за програмою ЄС, який виділив 2 мільярди євро для закупівлі летальної зброї для України.

Друга частина погодженого широкого пакету допомоги від НАТО передбачає довгостроковий план переозброєння України сучасними зразками зброї. Це має значно підвищити її стійкість перед загрозами, що виходять від путінської росії зараз та можуть виходити у майбутньому.

Як зазначив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, йдеться про те, щоб допомогти Україні здійснити перехід від зброї ще «пострадянської ери» до сучасного військового обладнання натівських зразків, що має не лише розвинути оборонні спроможності України, але забезпечити взаємосумісність її Збройних Сил з арміями НАТО та значно зміцнити відповідні національні структури у сферах безпеки й оборони. Експерти НАТО у сфері оборони кажуть про реальність реалізації такого плану протягом 5-6 років. Але обставини війни, які вже зараз вимагають забезпечення Збройних Сил України сучасним озброєнням для досягнення, принаймні, вогневого паритету з агресором, можуть внести в ці терміни суттєві корективи.

У цьому контексті неминуче виникало питання щодо перспективи членства України в НАТО, оскільки важко пояснювати відсутність такої перспективи для країни, що за допомогою зброї зразків НАТО захищає спільні з НАТО цінності.

Відповідаючи на пряме запитання Укрінформу, офіційний представник Альянсу під час бекграунд-брифінгу дуже чітко зазначив, – всі рішення Бухарестського саміту НАТО 2008 року щодо майбутнього членства України в Альянсу залишаються чинними.

«Рішення, яке союзники ухвалили в 2008 році, є чинним. Ми все ще бачимо Україну як члена НАТО у майбутньому, і від України залежить, коли і як це відбудеться. Зрозуміло, що зараз головна увага приділяється досягненням на полі бою, щоб звільнити Україну від російських загарбників. Коли Україна буде готовою, ми повернемося до цього питання. Головне – здобути перемогу у цій війні», – зазначив представник Альянсу.

За його словами, ситуація в Україні зараз є вирішальним фактором не лише для європейської, але й для світової безпеки, адже приклад дій росії, якщо вона досягатиме будь-якого успіху в Україні, може стати привабливим для інших тоталітарних режимів, яких все ще вистачає на планеті. Тож питання існування незалежної та суверенної України, а також дотримання її територіальної цілісності, залишаються принциповими для Альянсу. Що й підтвердив Мадридський саміт.

До речі, незмінність курсу України на набуття повноцінного членства в НАТО, що чітко відображено у чинній Конституції, підтвердив заступник керівника Офісу Президента України Ігор Жовква, який очолював делегацію України, що фізично прибула на саміт.

«Ми вітаємо рішення про майбутнє прийняття двох потенційних членів (Фінляндії й Швеції – ред.). Для України це важливо й позитивно. Що більше безпеки в європейському регіоні, у цьому випадку – у Північній Європі, тим краще для нас. Дуже важливо, що була повторена фраза про Бухарестський саміт 2008 року, та відповідні положення, що стосуються України», – наголосив представник Офісу Президента.

Він зауважив, що Україна тривалий час вислуховувала від партнерів по НАТО тези про «величезну» важливість ПДЧ та тривалий термін імплементації такого Плану дій щодо членства. Водночас саме досвід запрошення до НАТО Фінляндії та Швеції доводить, що ПДЧ не є вже таким обов’язковим. «Ми зараз не акцентуємо на цьому увагу, але робимо для себе певні нотатки», – сказав Ігор Жовква. І додав при цьому: наразі, за результатами розвитку подій на полі бою з російськими загарбниками, вже дуже важко стверджувати, що армія України не відповідає якимось стандартам НАТО.

Неназваний представник Альянсу, який вже згадувався, ухилився від відповіді на запитання, чи зможе Україна, коли прийде час, обійтися без ПДЧ для входження до Альянсу. Але воно й зрозуміло. По-перше, зараз Україна перебуває у стадії активної війни. По-друге, на сьогодні серед союзників немає необхідного консенсусу, щоб бодай розглядати членство України в НАТО у практичній площині. Ну і третє – ніхто, навіть у самій Україні, не заперечує, що наша держава все ще має широке поле діяльності у впровадженні реформ. У цьому сенсі статус країни-кандидата на входження до ЄС може стати дуже корисним для впровадження таких реформ та для якнайшвидшого входження не лише до ЄС, але й до Північноатлантичного альянсу.

Безумовно, передумовою для такого позитивного розвитку є перемога на полі бою. НАТО та країни-союзниці нададуть для цього Україні необхідну допомогу, що підтвердив президент США Джо Байден та інші лідери країн-союзниць. І це зовсім не дивно, тому що Україна і НАТО мають спільного ворога. Дотепер путінська росія була відкритим ворогом для України. Після Мадридського саміту НАТО вона визнається як головна загроза для всього Північноатлантичного Альянсу та всієї системи європейської та євроатлантичної безпеки.

СТРАТЕГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ НАТО ПРО РОСІЮ: ПРЯМА ЗАГРОЗА

Саме так. Часи змінилися. У попередній Стратегічній концепції НАТО, що була ухвалена у 2010 році, росія була позначена як «стратегічний партнер» для НАТО. Нова, Мадридська Стратегічна концепція НАТО, яка була прийнята під час саміту та визначає політику Альянсу у сфері стримування й оборони на наступні 10 років, визнає російську федерацію найбільш значною і прямою загрозою безпеці союзників по НАТО, а також миру і стабільності в євроатлантичному регіоні.

"російська федерація є найбільш значною і прямою загрозою безпеці союзників, а також миру і стабільності в євроатлантичному регіоні. Вона прагне встановити сфери впливу та прямого контролю за допомогою примусу, підривної діяльності, агресії та анексії. Вона використовує звичайні, кібер- та гібридні засоби проти нас і наших партнерів", – йдеться у документі.

Зрозуміло, підставою для такого висновку стали практичні дії кремля проти власних сусідів, його агресивна та безвідповідальна риторика, у тому числі щодо можливості застосування ядерної зброї, що було нечуваним навіть у часи «холодної війни». Саме тому російські дії з модернізації власної атомної «тріади» та засобів доставки такої зброї примушують союзників НАТО вживати рішучі заходи для власного захисту, що включає як розвиток сил ядерного стримування, так і неядерних засобів, за рахунок підвищення готовності звичайних сил, проведення відповідних навчань та збільшення власної військової присутності у східній частині Альянсу.

При цьому документ наголошує, що НАТО не шукає конфронтації з Росією, є суто оборонним блоком та не становить загрози для російської федерації. НАТО, натомість, прагне підтримувати відкритими канали зв’язку з москвою, щоб знижувати існуючі ризики конфронтації, уникати ескалації та підвищувати прозорість військової діяльності. Саме у цьому знайшов прояв відповідальний підхід Альянсу до власної безпеки та до безпеки ключових партнерів, стійкість яких до російських загроз союзники по НАТО зобов’язалися всіляко підвищувати.

Окрему увагу документ приділяє забезпеченню свободи судноплавства, перешкоди для якої є викликом для усього Альянсу. Власне, це не є дивним, враховуючи ту обставину, що одним із наслідків військового вторгнення росії в Україну стала блокада українських портів. У результаті були заблоковані більше 20 мільйонів тон українського зерна, призначеного на експорт, у тому числі, в рамках Всесвітньої продовольчої програми ООН для найбільш вразливих країн. Це, в свою чергу, поставило світ на межу глобального голоду, який росія свідомо намагається використати як зброю для тиску на Україну та на колективний Захід.

Саме тому одним із питань, яке розглянули лідери країн НАТО під час Мадридського саміту, стала допомога Україні у вивезенні її зерна на зовнішні ринки. 

Як наголосив генеральний  секретар НАТО Єнс Столтенберг, спроби росії звинуватити у глобальній продовольчій кризі політику санкцій Заходу проти росії або саму Україну не мають жодного сенсу, тому що першоджерелом для загрози глобального голоду стали саме дії російської федерації, її безглузда війна проти суверенної європейської держави, якою є і залишатиметься Україна. Тож найкращим шляхом для вирішення продовольчої кризи було б рішення путіна припинити війну проти України та вивести російські війська та обладнання з усієї території країни.

У цьому контексті союзники по НАТО запропонували різного роду технічні та організаційні рішення для вивезення зерна з України, зокрема, з використанням сухопутних шляхів та залізничного сполучення через Румунію та країни Балтії. Лідери також розглянули варіанти домовленостей, які б могли дозволити вивезення продуктів харчування з України морським шляхом. Утім, жодної конкретики щодо цього, морського шляху, у публічній площині так і не з’явилося.

300 ТИСЯЧ ХОРОБРИХ

Одним із принципових рішень Мадридського саміту НАТО стало прийняття принципово нової схеми щодо присутності військ Альянсу на власному східному фланзі.

Зокрема, бойові групи передової присутності у восьми країнах НАТО у цьому регіоні будуть посилені до рівня бригад, у тому числі – у країнах Балтії, а загальна кількість військ НАТО високої готовності буде збільшена до понад 300 тисяч.

"Лідери НАТО вирішили кардинально змінити нашу оборону та стримування, щоб реагувати на нові безпекові реалії. Ми зміцнимо нашу передову оборону. Ми посилимо наші бойові групи у східній частині Альянсу до рівня бригади. Ми трансформуємо Сили реагування НАТО. І збільшимо чисельність сил високої готовності до понад 300 тисяч", – заявив Столтенберг.

При цьому він уточнив, що більшість цих військовослужбовців перебуватимуть у місцях постійної дислокації у своїх країнах, в певних ступенях готовності до розгортання. Війська так званої першої хвилі мають бути готовими до застосування протягом 10 днів, другої хвилі – до 30 днів. Всі ці війська будуть «приписані» до дій у конкретних регіонах, що дозволить їм добре орієнтуватися на місцевості та швидко взаємодіяти із силами оборони приймаючої країни. У місцях такого розгортання будуть створені арсенали попередньо розміщеного обладнання та зброї, відповідні запаси для ефективного розгортання військ, органів управління та сил забезпечення, включаючи протиповітряну оборону.

КИТАЙСЬКЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ

Особливістю нової Стратегічної концепції НАТО став розгляд викликів, що виходять від Китаю. Відповідно, вперше за всю історію НАТО в Мадридському саміті взяли участь ключові партнери Альянсу в Індо-Тихоокеанському регіоні, включаючи Австралію, Японію, Нову Зеландію і Південну Корею.

Така увага до цього регіону пояснюється зростанням воєнної активності Китаю та нарощування воєнного потенціалу, включаючи ядерний.

Як зауважив під час пресконференції у Мадриді Єнс Столтенберг,  Китай не є противником для Альянсу, але союзники по НАТО мають тримати очі відкритими на виклики, що йдуть від Китаю для безпеки регіону.

«Ми переживаємо еру стратегічної конкуренції. Ми бачимо поглиблення стратегічного партнерства між москвою і Пекіном. Наступальна політика Китаю має наслідки для безпеки союзників та наших партнерів. Китай суттєво наростив свої військові сили, включаючи ядерну зброю, залякує сусідів і погрожує Тайваню. Він вкладає масовані інвестиції у критичну інфраструктуру, в тому числі у країнах-союзницях, проводить стеження та контроль за власними громадянами з використанням розвинутих технологій, поширює російську брехню та дезінформацію», – заявив керівник Альянсу.

Він зауважив, що НАТО буде стояти поряд із своїми партнерами у цьому регіоні, щоб зберегти порядок, що оснований на правилах, на запобігти грубому насильству у будь-яких проявах. Така взаємодія з Індо-Тихоокеанськими партнерами включатиме кібернетичну безпеку, нові технології, морську безпеку, кліматичні зміни та протидію дезінформації, – глобальні виклики, що потребують глобальних рішень.

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯСЛОВА

Знаковим явищем Мадридського саміту стало почуття єдності. Йдеться навіть не про організаційну єдність у межах самого Альянсу, яка не є чимось дивним. Російська агресія проти України та войовнича риторика кремля стосовно колективного Заходу зміцнили солідарність між країнами НАТО та дивовижно швидко підстебнули оборонні бюджети практично всіх країн, які, схоже, вийдуть на рівень 2 відсотків від ВНП. Це важливо, але в очі впадало інше.

Навіть ще кілька місяців тому, після початку російського вторгнення в Україну, в НАТО не було настільки консолідованої підтримки України. Це відображалося буквально в усьому – від стратегічних документів Альянсу до практичної допомоги, яку Україні в її боротьбі з агресором надають союзники по НАТО на щоденній основі.

За всієї формальності прийнятих у Мадриді рішень ось ця атмосфера єдності з Україною була неформальною. Вона «витала» у повітрі, вона відображувалася в словах, у поглядах, у жестах. Цей ступінь єдності неможливо закріпити у жодних документах. Його можливо лише відчути. Точніше – відчувати, оскільки він нікуди не зникає. Ця атмосфера – ознака усвідомлення єдності долі України і НАТО. Раніше вона, ця єдність, була зрозумілою для НАТО. Після Мадридського саміту з’явилося стійке переконання, що віднині це почуття стало притаманним для всіх без виключення союзників по Альянсу. Наших союзників. Хай поки й неформальних.

Це означає – Україна і НАТО переможуть разом. Ми – переможемо.

Дмитро Шкурко, МАДРИД-БРЮССЕЛЬ

Фото: NATO

Переглянути джерело